Біблійний погляд на реагування на стихійні лиха

У нещодавньому роздумі про роль Церкви під час кризи автор розглядає, як віряни мають інтерпретувати стихійні лиха. Використовуючи нещодавню повінь у Непалі та особистий досвід переживання торнадо в Нешвіллі як приклади, автор наголошує, що ці події не є «природними» у первісному значенні творіння, а є наслідками занепалого світу. Спираючись на Послання до Римлян 8:22, автор пояснює, що все творіння наразі «стогне» через вплив гріха на світ.

Автор застерігає від притаманної людям схильності звинувачувати у лихах певні групи чи народи, стверджуючи, що таке мислення є небіблійним. Посилаючись на Євангеліє від Луки 13:1–5, автор висвітлює вчення Ісуса щодо галілеян, убитих Пилатом, і тих, хто загинув під час падіння Сілоамської вежі. Ісус прямо відкинув ідею про те, що ці жертви були більшими грішниками, ніж інші, натомість використовуючи трагедії, щоб закликати всіх людей до покаяння. Зрештою, автор заохочує християн розглядати такі моменти як можливість послужити своїм ближнім і поділитися надією, яку можна знайти в Ісусі Христі.