Роль особистої жертовності у християнському служінні та зростанні

У нещодавньому роздумі про природу Євангелія автор наголошує, що хоча Божа благодать є безкоштовним даром, слідування за Ісусом вимагає життя, сповненого особистої жертовності. Спираючись на Євангеліє від Івана 12:24, автор пояснює, що подібно до того, як пшеничне зерно має померти, щоб принести врожай, віруючі покликані ставити Царство понад усе, як це проілюстровано притчами про скарб на полі та про дорогоцінну перлину в 13-му розділі Євангелія від Матвія.

Автор застерігає від схильності сучасних західних християн уникати реальності труднощів. Щоб проілюструвати це, у тексті наводиться досвід Девіда Девеніша, колишнього світового лідера руху Newfrontiers. Під час навчання апостольському служінню Девеніш зустрівся з критикою з боку лідерів Глобального Півдня за те, що він оминув необхідність страждання. Автор стверджує, що страждання є центральним елементом досвіду Нового Заповіту, вказуючи на описи апостолом Павлом свого ув'язнення та фізичних випробувань у 2-му посланні до Коринтян 11. Автор підсумовує, що, подібно до ранньої церкви, сучасні віруючі повинні розглядати жертовність не як тягар, а як життєво важливий компонент поширення Євангелія.