До вмісту

Роздуми про те, як Бог використовує звичайних людей у Своєму Царстві

У нещодавніх роздумах про природу Божої праці автор звертається до почуття неповноцінності, що часто виникає у вірян, і підбадьорює тих, хто вважає себе занадто слабкими або незначними для участі у Великому дорученні. Вчення наголошує, що протягом усієї біблійної історії Бог незмінно обирав для виконання Своїх божественних задумів тих, кого світ міг би не помітити.

Спираючись на різні уривки зі Святого Письма, автор виділяє кілька прикладів цієї закономірності. У тексті згадується Авраам, покликаний зі скромних умов стати батьком великого народу (Буття 12:1-3), і Давид, який зібрав у печері Адуллам групу засмучених і невдоволених вигнанців, що згодом стали могутніми воїнами (1 Самуїлова 22:1-2). Крім того, автор зазначає, що Ісус обрав Своїми учнями простих рибалок і збирача податків, а не впливових чи багатих людей того часу (Матвія 4:18-22; 1 Коринтян 1:26-27).

Автор доходить висновку, що спільною рисою цих історій є уповання на Божу силу, а не на людські здібності. Посилаючись на Євангеліє від Матвія 19:26, вчення нагадує читачам, що, хоча людські зусилля мають межі, у Бога можливе все.

Поділитися: Telegram WhatsApp

Джерела

Читайте також