Тривають суперечки щодо визначення та впливу Нового апостольського руху

Нещодавні дискусії в християнських медіа знову розпалили дебати щодо Нового апостольського руху (NAR) — терміна, який часто використовується для опису децентралізованої мережі служінь, що наголошують на сучасних ролях апостолів і пророків. Критики часто висловлюють занепокоєння щодо потенціалу руху до безконтрольного лідерства, відмови від традиційного авторитету Святого Письма та його участі в політичній діяльності.

Прихильники цих служінь стверджують, що цей ярлик часто помилково застосовується до різнорідної групи лідерів, а не до формальної деномінації. Вони пояснюють, що сучасне розуміння «апостола» не має на меті прирівняти нинішніх лідерів до первинних біблійних апостолів або припустити, що нові одкровення мають авторитет закритого канону Письма. Натомість вони описують цю роль як функціональне покликання, зосереджене на новаторському заснуванні церков та підготовці вірян, як це викладено в Посланні до Ефесян 4:11–13. Дискусія, що триває, підкреслює значний розкол у тому, як різні сегменти світової церкви інтерпретують духовну владу та продовження апостольських дарів у сучасну епоху.