Біблійне коріння божественності Христа в юдейській думці

У нещодавньому вченні автор ставить під сумнів поширене академічне твердження про те, що божественність Ісуса була пізнім винаходом, на який вплинула грецька філософія або церковні собори IV століття. Натомість автор стверджує, що концепція божественного Месії глибоко вкорінена в Єврейській Біблії, яка зображує Ягве багатоособовим. Досліджуючи такі уривки, як Буття 19, де Господь проливає вогонь від Господа, та Вихід 33, автор висвітлює випадки, коли Бог є одночасно невидимим і явленим у людській подобі.

Вчення зосереджується на постаті Ангела Господнього, який приймає поклоніння і володіє владою прощати гріхи — прерогативами, що належать лише Богу. Автор пояснює, що в єврейському мисленні Ім'я Бога представляє Його безпосередню присутність, і наявність цього Імені в Ангелі означає присутність самого Бога. Крім того, автор зазначає, що дохристиянська юдейська традиція не була суворо проти ідеї про другу постать, яка розділяє престол Бога, про що свідчать історичні роздуми щодо Божого Слова або Премудрості. Ця перспектива припускає, що рання християнська віра в божественність Христа була продовженням існуючих юдейських богословських пошуків, а не запозиченим вченням.