Розуміння образу Божого в людині

У недавньому вченні автор досліджує богословську концепцію образу Божого, спираючись на новозавітне зображення Ісуса як «нового Адама». Виконуючи роль досконалої людини, Ісус служить найвищим відображенням Творця, показуючи, що бачити Його — означає споглядати славу Отця. Автор підкреслює, що Христос відновлює початкове призначення людства, відображаючи божественну подобу в її найповнішому прояві.

Розглядаючи стан людства після гріхопадіння, автор проводить розрізнення між образом Божим у «широкому» та «вузькому» сенсі. У широкому сенсі люди зберігають свою сутнісну людяність, включаючи здатність мислити, обирати та фізично існувати, попри розбещеність, спричинену гріхом. Однак автор пояснює, що «вузький» сенс — визначений як conformitas або відображення святості Божої — був втрачений. Хоча люди залишаються людьми, їхній непослух затьмарив дзеркало, призначене для відображення характеру Бога, що призвело до поведінки, яка більше не відповідає божественній природі.