Йов 41
1Чи левіятана потягнеш гачком, і йому язика стягнеш шнуром?
2Чи очеретину вкладеш йому в ніздря, чи терниною щоку йому продіравиш?
3Чи він буде багато благати тебе, чи буде тобі говорити лагідне?
4Чи складе він умову з тобою, і ти візьмеш його за раба собі вічного?
5Чи ним бавитись будеш, як птахом, і прив'яжеш його для дівчаток своїх?
6Чи ним спільники торгуватимуть, чи поділять його між купців-хананеїв?
7Чи шпильками проколиш ти шкіру його, а острогою риб'ячою його голову?
8Поклади ж свою руку на нього, й згадай про війну, і більше того не чини!
9Тож надія твоя неправдива, на сам вигляд його упадеш.
10Нема смільчака, щоб його він збудив, а хто ж перед обличчям Моїм зможе стати?
11Хто вийде навпроти Мене й буде цілий? Що під небом усім це Моє!
12Не буду мовчати про члени його, про стан його сили й красу його складу.
13Хто відкриє поверхню одежі його? Хто підійде коли до двійних його щелепів?
14Двері обличчя його хто відчинить? Навколо зубів його жах!
15Його спина канали щитів, поєднання їх крем'яная печать.
16Одне до одного доходить, а вітер між ними не пройде.
17Одне до одного притверджені, сполучені, і не відділяться.
18Його чхання засвічує світло, а очі його як повіки зорі світової!
19Бухає полум'я з пащі його, вириваються іскри огненні!
20Із ніздер його валить дим, немов з того горшка, що кипить та біжить.
21Його подих розпалює вугіль, і бухає полум'я з пащі його.
22Сила ночує на шиї його, а страх перед ним утікає.
23М'ясо нутра його міцно тримається, воно в ньому тверде, не хитається.
24Його серце, мов з каменя вилите, і тверде, як те долішнє жорно!
25Як підводиться він, перелякуються силачі, та й ховаються з жаху.
26Той меч, що досягне його, не встоїть, ані спис, ані ратище й панцер.
27За солому залізо вважає, а мідь за гнилу деревину!
28Син лука, стріла, не примусит увтікати його, каміння із пращі для нього зміняється в сіно.
29Булаву уважає він за соломинку, і сміється із посвисту ратища.
30Під ним гостре череп'я, лягає на гостре, немов у болото.
31Чинить він, що кипить глибочінь, мов горня, і обертає море в окріп.
32Стежка світить за ним, а безодня здається йому сивиною.
33Немає подоби йому на землі, він безстрашним створений,
34він бачить усе, що високе, він цар над усім пишним звір'ям!